- 1. Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
- 2. І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
- 3. Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
- 4. встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
- 5. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
- 6. Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?»
- 7. Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
- 8. Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.»
- 9. «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
- 10. А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.»
- 11. Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
- 12. Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
- 13. Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
- 14. Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному.
- 15. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
- 16. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
- 17. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
- 18. Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
- 19. Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий.
- 20. Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає - приймає того, який послав мене.»
- 21. Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
- 22. Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
- 23. А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
- 24. До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
- 25. Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
- 26. «Той, - відповів Ісус, - кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
- 27. І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш - негайно роби!» - сказав йому Ісус.
- 28. Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
- 29. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздав щось бідним.
- 30. І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
- 31. І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
- 32. І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, - і прославить його незабаром.
- 33. Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині.
- 34. Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
- 35. З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
- 36. Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
- 37. Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»
- 38. «Життя твоє покладеш за мене? - відрікає Ісус. - Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»
Ничего нет для сопоставления.
