- 1. Як самотнім сіло місто, що було переповнене народами, стало наче вдовою воно, що було виповнене народами, воно, що володіло країнами, стало давачем данини.
- 2. Плачучи воно плакало в ночі, і його слези на його щоках, і немає (нікого) хто б його потішив з усіх, що його любили. Всі його друзі відреклися його, стали його ворогами.
- 3. Переселено Юдею від його впокорення і від множества його рабства. Воно сіло між народами, не знайшло спочинку. Всі, що його переслідували, його захопили посеред тих, що гноблять.
- 4. Дороги Сіону плачуть томущо немає тих, що приходять в празник. Всі його брами знищені, його священики стогнуть, його дівчата поведені, і воно огірчене в собі.
- 5. Гнобителі стали йому за голову, і пощастило його ворогам, бо Господь упокорив його через множество його безбожностей. Його немовлята пішли в полон перед лицем гнобителя.
- 6. І забрано в дочки Сіону всю її красу. Його володарі стали як барани, що не знаходять стада, і пішли перед лицем переслідувача не в силі.
- 7. Єрусалим згадав дні свого впокорення і своїх відкинень, все своє любе, що було від давних днів, коли його нарід впав до рук гнобителя і для нього не було помічника, його вороги, бачачи, засміялися над його переселенням.
- 8. Єрусалим згрішив гріхом, через це був скинений. Всі, що його прославляли, його впокорили, бо побачили його сором, і він стогне і повернувся назад.
- 9. Його нечистота при його ногах, він не згадав свого кінця. І він понизив гордощі, немає того, хто його потішає. Господи, поглянь на моє впокорення, бо ворог звеличився.
- 10. Він, гноблячи, простягнув свою руку на все їй любе. Бо він побачив народи, що входили до його святині, яким Ти заповів їм не ввійти до твого збору.
- 11. Ввесь його нарід стогне, шукаючи хліба, дали його улюблене в їжу, щоб повернути душу. Господи, поглянь і подивися, бо він став без честі.
- 12. Не до вас всі, що проходять дорогою. Поверніться і погляньте чи є біль як мій біль, що стався. Мене впокорив Господь в дні гніву його люті.
- 13. Зі своєї висоти післав огонь в моїх костях, зібрав його. Простягнув сіть моїм ногам, повернув мене на зад, дав мене знищеним, цілий день в болях.
- 14. Він чував над моїми безбожностями. На моїх руках сплели, пішли мені на горло. Послабла моя сила, бо дав Господь в мої руки, не зможу стояти.
- 15. Господь забрав всіх моїх володарів з посеред мене, скликав на мене час, щоб розбити моїх вибраних. Господь витиснув точило дівчині, дочці Юди. За це я плачу.
- 16. Моє око вивело воду, бо віддалився від мене той, хто мене потішає, хто повертає мою душу. Мої сини були знищені, бо ворог скріпився.
- 17. Сіон розвів свої руки, немає того, хто його потішає. Господь заповів Якову, довкруги нього його гнобителі, Єрусалим став відлучений посеред них.
- 18. Праведний Господь, бо я огірчив його уста. Послухайте ж, всі народи, і погляньте на мій біль. Мої дівчата і мої молоді пішли в полон.
- 19. Я закликав до моїх любовників, а вони мене обманули. Мої священики і мої старшини в місті - їх не стало, бо пошукали собі їжу, щоб повернути їхні душі, і не знайшли.
- 20. Поглянь, Господи, бо я пригнічений. Моє лоно стривожилося, обернулося в мені моє серце, бо будучи огірчена я огірчила. Зі зовні бездітним зробив мене меч так як в домі смерть.
- 21. Послухайте ж бо я стогну, немає того, хто мене потішає. Всі мої вороги почули про моє зло і зраділи, бо Ти вчинив. Ти навів день, Ти назвав час, і мені стали однаковими.
- 22. Хай ввійде всяке їхне зло перед твоє лице, і обчисть їх, так як Ти зробив очищення за всі мої гріхи, бо численні мої стогнання, і моє серце засмучене.
Ничего нет для сопоставления.
