Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 20

Глава 20

1. І сталося одного дня, коли навчав він народ у храмі і благовістив, то прийшли архиєреї та книжники з старшинами
2. і мовили до нього, кажучи: Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто дав тобі цю владу?
3. У відповідь він сказав їм: Запитаю вас і я [одне] слово, і скажіть мені:
4. хрещення Івана було з неба чи від людей?
5. Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, - відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
6. Якщо ж скажемо: Від людей, - увесь народ поб'є нас камінням; бо переконаний, що Іван є пророк.
7. І вони відповіли, що не знають ізвідки.
8. А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою це роблю.
9. Почав же людям розповідати таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довший час.
10. У певну пору послав до робітників раба, щоб дали йому з виноградних плодів; а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
11. І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.
12. І знову послав третього: вони й цього поранили й вигнали.
13. Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина: чи часом, [побачивши] його, не посоромляться?
14. Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина стала наша.
15. І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
16. Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим. Почувши, сказали: Хай цього не станеться!
17. Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним?
18. Кожен, хто спаде на той камінь, розіб'ється; [а] на кого він сам упаде, розчавить його.
19. І хотіли архиєреї та книжники прибрати його до рук тієї ж години, але злякалися народу, бо зрозуміли, що сказав цю притчу до них.
20. Стежачи, послали підглядачів, які видавали себе за праведних, аби схопити його на слові та видати його урядові й владі намісника.
21. Запитали його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
22. Чи належить нам давати данину кесареві чи ні?
23. Зрозумівши їхнє лукавство, сказав до них: [Чому мене спокушуєте?]
24. Покажіть мені динарій: чий там образ і напис? [Відповівши], вони сказали: Кесарів.
25. А він відказав їм: Тож віддайте те, що кесареве, - кесареві, а те, що Боже, - Богові.
26. І не могли піймати його на слові перед народом і, здивувавшись його відповіддю, замовкли.
27. Підійшли деякі з садукеїв, - що твердять, ніби воскресіння немає, - та й запитали його,
28. кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що коли в кого помер брат, що має дружину, а помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить насіння для свого брата.
29. Отже, було сім братів: і перший, узявши дружину, помер бездітним;
30. другий, [узявши дружину, також помер бездітним];
31. третій узяв - і так само всі семеро - жоден не лишив дітей, усі померли.
32. Зрештою померла й жінка.
33. При воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо семеро мали її за дружину.
34. І, [відповівши], сказав їм Ісус: Сини цього віку женяться і виходять заміж.
35. А ті, що будуть гідні того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
36. бо більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, бувши синами воскресіння.
37. А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісааковим, і Богом Яковим.
38. Бог же не є Богом мертвих, а живих, - бо всі для нього живуть.
39. У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре сказав ти.
40. Більше не сміли його ні про що запитувати.
41. Сказав він до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давидовим?
42. Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Мовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене,
43. доки не покладу ворогів твоїх підніжком ногам твоїм.
44. Давид, отже, його називає Господом, як же він йому син?
45. Коли весь народ слухав, казав своїм учням:
46. Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торговищах та перші сидіння в синаґоґах і перші місця на вечерях,
47. які з'їдають оселі вдовиць і напоказ довго моляться; вони дістануть дуже тяжке засудження.

1-8.- Этот раздел вполне согласен с повествованием евангелиста Марка (Марк 11:27-33), которому, очевидно, следует здесь Лука, и с Евангелием Матфея (Матф 21:23-27). «Народ побьет нас камнями». Обычная казнь у евреев (ср. (Исх 17:4).

9-19.- Притча о винограднике у евангелиста Луки стоит ближе всего к тому, как она изложена у евангелиста Марка (Марк 12:1-12); ср. (Матф 21:33-46). «Начал говорить Он народу» (стих 9). Согласно Марку, Господь сказал притчу первосвященникам, книжникам и старейшинам (Марк 12:1): «им»; ср. (Марк 11:27), а не народу. Но евангелист Лука, вероятно, под «народом» понимает и первосвященников с книжниками и старейшинами. Но крайней мере, и из его Евангелия ясно видно, что при произнесении притчи присутствовали и эти лица (ср. стих 19). «Слышавшие же это сказали: да не будет!» (стих 16). По-видимому, эта были люди из среды простого народа, которые поняли, что Господь изображает в притче отношение к Нему со стороны представителей иудейства. Они говорят, что им не хочется, чтобы виноградари убили «сына», т. е. им жаль Христа. «Что значит сие...» (стих 17). Правильнее: что же в таком случае, если должно сбыться ваше желание «да не будет», должно означать изречение Писания «камень»? – т. е. в таком случае не исполнится воля Божия, изреченная обо Мне в Писании. «Всякий, кто упадет» (стих 18; см. (Матф 21:44). «Ибо поняли» (стих 19). Кто? Народ или иерархи? Согласно евангелисту Луке, скорее, народ, который понял, что притча сказана об иерархах (ср. стихи 16–17). Евангелист как бы хочет сказать, что народ, понявший притчу, указывавшую на замыслы иерархов против Христа, был уже настороже, и этого-то боялись иерархи, почему и не посмели наложить на Христа руки.

20-26.- Разговор Христа с «лукавыми людьми» о дани кесарю евангелист Лука излагает согласно с евангелистом Марком (Марк 12:13-17); ср. (Матф 22:15-22). «Наблюдая за Ним...» (стих 20). Иерархи все-таки не оставили своих замыслов и, постоянно подстерегая каждое дело и слово Христа, подослали к Нему лукавых, т. е. подговоренных (ἐγκαθἐτους) ими людей, которые, притворяясь благочестивыми, т. е. делая вид, что они действуют по собственной религиозной потребности, поймали бы Христа на каком-нибудь неосторожном слове. Впрочем, этот перевод русского текста Евангелия не вполне отвечает греческому; правильнее: «послали наученных людей, притворяющихся благочестивыми, чтобы уловить Его:» Они хотели предать Христа начальству и, именно (κα: – изъяснительный союз), власти прокуратора. «Не смотришь на лице» (стих 21), т. е. не принадлежишь к какой-либо партии, рассуждаешь беспристрастно (ср. (Гал 2:6). «Подать» (стих 22) – налог поголовныйи поземельный (φόρον, в отличие от τέλος – пошлина или косвенный налог).

27-38.- Ответ на вопрос саддукеев евангелист Лука передает согласно с Марком (Марк 12:18-27); ср. (Матф 22:23-33). «Пришли некоторые из саддукеев, отвергающих воскресение» (стих 27) – правильнее: «отвергающие воскресение» (это определение к слову «некоторые»). Отсюда видно, что только некоторые саддукеи отвергали воскресение мертвых. «Чада века сего» (стих 34), т. е. люди домессианского периода. «И умереть уже не могут»(стих 36) – правильнее: «ибо также они умереть более уже не могут» (οὐδέ γάρ ἀποθανεῖν έτι δύνανται). Бессмертием воскресших, их неумиранием, исключается брак между ними (но не различие полóв), так как брак необходим только там, где существует смерть (блж. Феофилакт). «Ибо они равны Ангелам». Это основание, почему они не будут умирать. Не будут умирать они в силу изменения, которому подвергнется их природа, ибо равенство или сходство с Ангелами состоит в высшей, переставшей быть грубою, плотскою, телесности. Эта телесность не будет подчиняться смерти. «И суть сыны Божии, будучи сынами воскресения». 3десь другое основание бессмертия будущей жизни. Люди станут сынами Божиими – не только в нравственном смысле, как любимы Богом дети, а в высшем, метафизическом, – будут иметь в себе высшую божественную жизнь, божественную славу (Рим 8:17), которая (жизнь) вечна по своей природе. «Будучи сынами воскресения», т. е. через воскресение восстав к новой жизни. «Моисей показал при купине» (стих 37). Слово «показал» (ἐμήνυσεν, у епископа Михаила ошибочно прочитанное как ἑρμήνευσεν – истолковал) обозначает возвещение сокрытого (Иоан 11:57); (Деян 23:30). Господь упоминает о Моисее прежде всего потому, что на Моисея ссылались Его совопросники (стих 28). «Ибо у Него все живы» (стих 38), т. е. все – которых Он Бог – Ему живы. Если они и умершие, то для людей, по отношению к людям, но не в отношении к Богу. Таким образом, будущее воскресение умерших является естественным и необходимым завершением того жизненного состояния, в котором находятся умершие до страшного суда.

39-47.- «Некоторые из книжников» (стих 39). Согласно евангелисту Марку, это сказал один книжник, ведший со Христом разговор о наибольшей заповеди (Марк 12:32). Так как евангелист Лука этот разговор уже привел выше (Луки 10:25) и сл.), то здесь он его опускает, а упоминает только о результате этого разговора – об отзыве книжника или «некоторых книжников», как он выразился. «И уже не смели спрашивать Его ни о чем» (стих 40). Здесь также евангелист Лука повторяет сообщение Марка (Марк 12:34). «Как говорят...» (стихи 41–44). (См. (Марк 12:35-37). «И когда слушал весь народ...» (стихи 45–47). (См. (Марк 12:38-40). Различие между Марком и Лукой здесь состоит в том, что, согласно первому, предостережение Господом высказанопред множеством народа и для народа, а согласно Луке – обращено было к ученикам Христовым. Примирить это различие можно так: Господь говорил в настоящем случае вслух всего народа (Марк), но обращался прямо к ученикам Своим (Лука).