- 1. Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,
- 2. обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;
- 3. наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.
- 4. Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.
- 5. Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;
- 6. і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;
- 7. поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?
- 8. Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!
- 9. Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,
- 10. то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.
- 11. Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.
- 12. І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.
- 13. Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.
- 14. І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.
- 15. Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,
- 16. кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.
- 17. Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.
- 18. Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.
- 19. Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?
- 20. Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!
- 21. Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
- 22. Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.
- 23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.
- 24. Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!
- 25. Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?
- 26. Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.
- 27. Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,
- 28. щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.
- 29. І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.
- 30. Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.
- 31. Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.
- 32. Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
- 33. Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.
- 34. Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого
- 35. і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.
- 36. Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,
- 37. мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
Ничего нет для сопоставления.
