- 1. Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?
- 2. Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.
- 3. Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.
- 4. Таку надію маємо через Христа до Бога,
- 5. не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога
- 6. який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.
- 7. Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;
- 8. то наскільки славнішим буде служіння Духа?
- 9. Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.
- 10. Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.
- 11. Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.
- 12. Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,
- 13. і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.
- 14. Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.
- 15. І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.
- 16. Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.
- 17. Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.
- 18. Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.
Ничего нет для сопоставления.
