- 1. Через два дні була Пасха й Опрісноки. Архиєреї та книжники вишукували, як Його підступом схопити і вбити.
- 2. Але, казали, щоб не на свято, аби не було якогось заколоту в народі.
- 3. Коли був він у Витанії в оселі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову пляшечку дорогоцінного пистикійського нардового мира. Надбивши алебастрову пляшечку, поливала Йому голову.
- 4. Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
- 5. Це миро можна продати більщ як за триста динаріїв та роздати бідним! Усе докоряли їй.
- 6. Ісус сказав: Лишіть її. Навіщо її бентежите? Вона добру справу зробила мені!
- 7. Завжди маєте бідних біля себе, і будь-коли можете робити їм добро; мене ж не завжди маєте.
- 8. Що вона могла - те й зробила: заздалегідь змастила моє тіло перед похороном.
- 9. Щиру правду кажу вам: де тільки проповідуватиметься [ця] Євангелія по всьому світі, - це, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять.
- 10. І Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до архиєреїв, щоб Його їм видати.
- 11. А вони, як те почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в сприятливий час видати.
- 12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували на пасху, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб приготували ми пасху, щоб спожив ти?
- 13. Посилає двох своїх учнів, каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який воду в глечикові нестиме, - ідіть за ним.
- 14. Куди ввійде, - скажіть господареві дому, що Вчитель каже: Де моя світлиця, в якій споживатиму з моїми учнями пасху?
- 15. І той вам покаже велику світлицю - прибрану, готову: тут і приготуйте нам.
- 16. І відійшли учні, і прийшли до міста, і знайшли так, як сказав їм, - і приготували пасху.
- 17. Коли настав вечір, приходить з дванадцятьма.
- 18. Як сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Щиру правду кажу вам, що один з вас, що їсть зі мною, видасть мене.
- 19. Почали вони сумувати і питати Його один за одним: Чи не я, бува, [і інший: Чи я]?
- 20. Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, що вмокає зі мною в одній мисці.
- 21. Людський Син іде так, як написано про нього. Горе тій людині, через яку Син Людський буде зраджений. Краще було б тій людині не народжуватися.
- 22. Як вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, дав їм і сказав: Візьміть, [споживайте], це тіло моє.
- 23. Узяв чашу, хвалу сказав, дав їм - і всі пили з неї.
- 24. Промовив їм: Це моя кров [Нового] Завіту, що проливається [за багатьох].
- 25. Щиру правду кажу вам, що більше не питиму плоду виноградного до того дня, коли Його питиму новим - у Божому Царстві.
- 26. І заспівавши, вийшли на Оливну гору.
- 27. Каже їм Ісус, що: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря - і розбредуться вівці.
- 28. Але потім, коли воскресну, то з'явлюся раніше вас у Галилеї.
- 29. Петро сказав Йому: Хай усі спокусяться, - але не я.
- 30. Каже йому Ісус: Щиру правду кажу тобі, що ти нині, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі мене зречешся!
- 31. Він же ще сильніше запевняв: Якби я мав умерти з тобою, - все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали.
- 32. І приходять до місця, що зветься Гетсиманія, і каже своїм учням: Сидіть тут, доки не помолюся.
- 33. Взяв з собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тужити
- 34. та казати їм: Смертельно смутна моя душа - будьте тут і пильнуйте.
- 35. Відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, поминула Його ця година.
- 36. Казав: Авва, Батьку! Все для тебе можливе: зроби так, щоб поминула мене ця чаша; але хай буде не те, чого я хочу, але те, що ти.
- 37. І приходить - знаходить, що вони заснули; каже Петрові: Симоне, ти спиш? Ти не зміг пильнувати однієї години?
- 38. Не спіть і моліться, щоб не ввійти вам у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло кволе.
- 39. І пішов знову, помолився, промовивши те ж слово.
- 40. А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли - та й не мали що відповісти.
- 41. Приходить утретє, каже їм: Спите далі і спочиваєте? Досить, прийшла година, і Людський Син видається в руки грішників.
- 42. Уставайте, ходімо, вже наблизився той, що мене зраджує.
- 43. Щойно він це вимовив, як з'явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та колами від архиєреїв, книжників і старшин.
- 44. Той, що зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є; схопіть Його і ведіть обережно.
- 45. Пішов, тут же підступив до нього й каже: Учителю! - і поцілував Його.
- 46. Ті ж простягли до нього руки - й схопили Його.
- 47. Один із тих, що стояли, витягнув меча і вдарив архиєреєвого раба та відрізав йому вухо.
- 48. Ісус сказав їм у відповідь: Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити.
- 49. Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене; та нехай же збудуться Писання.
- 50. І всі полишили Його, втекли.
- 51. Один юнак ішов за ним, обгорнувшись наголо в простирадло. Схопили і його.
- 52. Але він, лишивши простирадло, втік [від них] голим.
- 53. Повели Ісуса до архиєрея. Зійшлися всі архиєреї, старшини та книжники.
- 54. Слідом за ним здалека йшов Петро - аж у двір архиєрея. Сів зі слугами та й грівся біля вогню.
- 55. Архиєреї, вся рада, шукали свідчень проти Ісуса, щоб Його вбити, але не знаходили.
- 56. Багато хто неправдиво свідчив проти нього, та свідчення ті не сходилися.
- 57. Деякі, піднімаючись, фальшиво наговорювали на нього так:
- 58. Ми чули, як він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний.
- 59. Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
- 60. Тоді архиєрей, ставши посередині, й запитав Ісуса і сказав: То не відповідаєш нічого на те, що проти тебе свідчать?
- 61. Він мовчав і не відповідав нічого. Вдруге архиєрей запитав Його і каже Йому: Чи ти Христос, Син Благословенного?
- 62. А Ісус сказав: Я ним є - і побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч Сили і йтиме небесними хмарами.
- 63. Архиєрей роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам свідки?
- 64. Ви ж чули оце хулу, - як вам здається? І вони всі присудили, що Він повинен умерти.
- 65. Деякі почали плювати на нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказували Йому: Пророкуй! І слуги теж били Його в обличчя.
- 66. Петро був унизу на подвір'ї. Приходить рабиня архиєреєва,
- 67. побачила Петра, що грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянцем.
- 68. Він зрікся, кажучи: Не знаю, не розумію, про що ти говориш. І вийшов у переддвір'я. І тут півень заспівав.
- 69. Рабиня, побачивши Його знову, почала говорити присутнім, що цей є із них.
- 70. Він знову зрікся. Невдовзі присутні казали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеєць [і мова твоя та сама].
- 71. Він почав божитися, клястися, що не знає людини, про яку вони говорять.
- 72. І тут удруге заспівав півень. Згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, зречешся мене тричі. І почав плакати.
Ничего нет для сопоставления.
