Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Вiд Марка > Глава 14

Глава 14

1. Через два дні була Пасха й Опрісноки. Архиєреї та книжники вишукували, як Його підступом схопити і вбити.
2. Але, казали, щоб не на свято, аби не було якогось заколоту в народі.
3. Коли був він у Витанії в оселі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, що мала алебастрову пляшечку дорогоцінного пистикійського нардового мира. Надбивши алебастрову пляшечку, поливала Йому голову.
4. Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
5. Це миро можна продати більщ як за триста динаріїв та роздати бідним! Усе докоряли їй.
6. Ісус сказав: Лишіть її. Навіщо її бентежите? Вона добру справу зробила мені!
7. Завжди маєте бідних біля себе, і будь-коли можете робити їм добро; мене ж не завжди маєте.
8. Що вона могла - те й зробила: заздалегідь змастила моє тіло перед похороном.
9. Щиру правду кажу вам: де тільки проповідуватиметься [ця] Євангелія по всьому світі, - це, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять.
10. І Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до архиєреїв, щоб Його їм видати.
11. А вони, як те почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в сприятливий час видати.
12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували на пасху, говорять Йому Його учні: Де хочеш, щоб приготували ми пасху, щоб спожив ти?
13. Посилає двох своїх учнів, каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який воду в глечикові нестиме, - ідіть за ним.
14. Куди ввійде, - скажіть господареві дому, що Вчитель каже: Де моя світлиця, в якій споживатиму з моїми учнями пасху?
15. І той вам покаже велику світлицю - прибрану, готову: тут і приготуйте нам.
16. І відійшли учні, і прийшли до міста, і знайшли так, як сказав їм, - і приготували пасху.
17. Коли настав вечір, приходить з дванадцятьма.
18. Як сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Щиру правду кажу вам, що один з вас, що їсть зі мною, видасть мене.
19. Почали вони сумувати і питати Його один за одним: Чи не я, бува, [і інший: Чи я]?
20. Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, що вмокає зі мною в одній мисці.
21. Людський Син іде так, як написано про нього. Горе тій людині, через яку Син Людський буде зраджений. Краще було б тій людині не народжуватися.
22. Як вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, дав їм і сказав: Візьміть, [споживайте], це тіло моє.
23. Узяв чашу, хвалу сказав, дав їм - і всі пили з неї.
24. Промовив їм: Це моя кров [Нового] Завіту, що проливається [за багатьох].
25. Щиру правду кажу вам, що більше не питиму плоду виноградного до того дня, коли Його питиму новим - у Божому Царстві.
26. І заспівавши, вийшли на Оливну гору.
27. Каже їм Ісус, що: Всі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря - і розбредуться вівці.
28. Але потім, коли воскресну, то з'явлюся раніше вас у Галилеї.
29. Петро сказав Йому: Хай усі спокусяться, - але не я.
30. Каже йому Ісус: Щиру правду кажу тобі, що ти нині, цієї ночі, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі мене зречешся!
31. Він же ще сильніше запевняв: Якби я мав умерти з тобою, - все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали.
32. І приходять до місця, що зветься Гетсиманія, і каже своїм учням: Сидіть тут, доки не помолюся.
33. Взяв з собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тужити
34. та казати їм: Смертельно смутна моя душа - будьте тут і пильнуйте.
35. Відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, поминула Його ця година.
36. Казав: Авва, Батьку! Все для тебе можливе: зроби так, щоб поминула мене ця чаша; але хай буде не те, чого я хочу, але те, що ти.
37. І приходить - знаходить, що вони заснули; каже Петрові: Симоне, ти спиш? Ти не зміг пильнувати однієї години?
38. Не спіть і моліться, щоб не ввійти вам у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло кволе.
39. І пішов знову, помолився, промовивши те ж слово.
40. А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні обважніли - та й не мали що відповісти.
41. Приходить утретє, каже їм: Спите далі і спочиваєте? Досить, прийшла година, і Людський Син видається в руки грішників.
42. Уставайте, ходімо, вже наблизився той, що мене зраджує.
43. Щойно він це вимовив, як з'явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та колами від архиєреїв, книжників і старшин.
44. Той, що зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є; схопіть Його і ведіть обережно.
45. Пішов, тут же підступив до нього й каже: Учителю! - і поцілував Його.
46. Ті ж простягли до нього руки - й схопили Його.
47. Один із тих, що стояли, витягнув меча і вдарив архиєреєвого раба та відрізав йому вухо.
48. Ісус сказав їм у відповідь: Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити.
49. Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене; та нехай же збудуться Писання.
50. І всі полишили Його, втекли.
51. Один юнак ішов за ним, обгорнувшись наголо в простирадло. Схопили і його.
52. Але він, лишивши простирадло, втік [від них] голим.
53. Повели Ісуса до архиєрея. Зійшлися всі архиєреї, старшини та книжники.
54. Слідом за ним здалека йшов Петро - аж у двір архиєрея. Сів зі слугами та й грівся біля вогню.
55. Архиєреї, вся рада, шукали свідчень проти Ісуса, щоб Його вбити, але не знаходили.
56. Багато хто неправдиво свідчив проти нього, та свідчення ті не сходилися.
57. Деякі, піднімаючись, фальшиво наговорювали на нього так:
58. Ми чули, як він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний.
59. Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
60. Тоді архиєрей, ставши посередині, й запитав Ісуса і сказав: То не відповідаєш нічого на те, що проти тебе свідчать?
61. Він мовчав і не відповідав нічого. Вдруге архиєрей запитав Його і каже Йому: Чи ти Христос, Син Благословенного?
62. А Ісус сказав: Я ним є - і побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч Сили і йтиме небесними хмарами.
63. Архиєрей роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам свідки?
64. Ви ж чули оце хулу, - як вам здається? І вони всі присудили, що Він повинен умерти.
65. Деякі почали плювати на нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказували Йому: Пророкуй! І слуги теж били Його в обличчя.
66. Петро був унизу на подвір'ї. Приходить рабиня архиєреєва,
67. побачила Петра, що грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянцем.
68. Він зрікся, кажучи: Не знаю, не розумію, про що ти говориш. І вийшов у переддвір'я. І тут півень заспівав.
69. Рабиня, побачивши Його знову, почала говорити присутнім, що цей є із них.
70. Він знову зрікся. Невдовзі присутні казали Петрові: Справді, ти з них, бо ти галилеєць [і мова твоя та сама].
71. Він почав божитися, клястися, що не знає людини, про яку вони говорять.
72. І тут удруге заспівав півень. Згадав Петро слово, яке йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, зречешся мене тричі. І почав плакати.