- 1. І сталося тими днями, що вийшов указ імператора Августа переписати всю землю.
- 2. Цей перепис уперше відбувся, як володів Сирією Кириній.
- 3. І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
- 4. Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета - до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, - бо був він з дому та з роду Давидового, -
- 5. записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], що була вагітна.
- 6. І сталося таке, що коли були вони там, сповнилися дні, щоб їй народити.
- 7. І народила свого первістка - Сина, сповила його й поклала в яслах, бо в заїзді не було для них місця.
- 8. І були в тій землі пастухи, які були в полі та стерегли нічної пори свою отару.
- 9. Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони перейнялися великим страхом.
- 10. Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я благовіщаю вам велику радість, яка буде радістю для всього народу:
- 11. для вас народився сьогодні в місті Давидовім Спаситель, тобто Господь Христос.
- 12. І ось вам така ознака: знайдете немовля сповите - воно лежить у яслах.
- 13. Вмить з'явилася біля ангела сила-силенна небесного війська, яке хвалило Бога і говорило:
- 14. Слава Богові у високості, і на землі мир, в людях доброї волі!
- 15. І сталося таке, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали казати один одному: Ходім же до Вифлеєма і подивимося, що там сталося, про що Господь сповістив нам.
- 16. Поспішаючи, прийшли та знайшли Марію, Йосипа і немовля, яке лежало в яслах;
- 17. побачивши, розповіли про те, що було сказане їм про цю дитину.
- 18. Усі, що почули, дивувалися сказаному пастухами.
- 19. Марія ж зберігала всі ці слова, збираючи їх у своїм серці.
- 20. А пастухи повернулися, славлячи й хвалячи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
- 21. Коли виповнилося вісім днів, щоб обрізати його, то назвали його Ісусом, як назвав його ангел ще перед тим, як зачався він у лоні.
- 22. І коли минули дні очищення, згідно із законом Мойсея, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
- 23. як то записано в Господнім законі: кожне немовля чоловічої статі, що відкриває лоно, назветься святим для Господа.
- 24. І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у законі Господнім - дві горлиці або двоє голуб'ят.
- 25. Був один чоловік у Єрусалимі на ім'я Семен, - людина праведна й побожна, що очікував утіхи Ізраїля; і Святий Дух був на ньому.
- 26. І було йому звіщено Духом Святим, що не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
- 27. І привів його дух до храму. Коли батьки внесли немовля Ісуса, щоб зробити з ним за законним звичаєм,
- 28. він узяв його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав:
- 29. Нині відпускаєш твого раба, Владико, згідно з твоїм словом, - у мирі,
- 30. бо мої очі побачили твоє Спасіння,
- 31. яке ти приготовив перед лицем усіх народів:
- 32. світло для просвіти поган і для слави народу твого Ізраїля.
- 33. І його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про нього.
- 34. А Семен поблагословив їх і сказав до Марії, його матері: Ось лежить він - на падіння і піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання;
- 35. а тобі самій душу прошиє меч, щоб відкрилися думки сердець багатьох.
- 36. І була тут Анна - пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асира; вона дожила до глибокої сторости, живши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
- 37. удова, вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від церкви, служачи вдень і вночі постом та молитвами.
- 38. Прийшовши тієї години, вона прославляла Господа і говорила про нього всім, хто чекав на визволення Єрусалима.
- 39. А як виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.
- 40. Дитина ж росла й міцніла, набираючись мудрости, - і ласка Божа була на ній.
- 41. Його батьки щороку ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
- 42. І коли було йому дванадцять літ, вони за звичаєм пішли на свято [до Єрусалима].
- 43. А як скінчилися дні свята, вони поверталися; а хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали його батько [Йосип та мати].
- 44. Думали, що він десь у натовпі. Пройшли день дороги та й стали шукати його поміж родичами та знайомими;
- 45. не знайшли, повернулися до Єрусалима й тут шукали його.
- 46. І сталося, що по трьох днях знайшли його в храмі; сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
- 47. Усі, що слухали, дивувалися з його розуму та його відповідей.
- 48. Побачивши його, здивувалися; мати його сказала йому: Дитино, чому ти нам таке вчинив? Ось твій батько і я, стражденні, шукали тебе.
- 49. А він їм відказав: Чому ж ви мене шукали? Хіба не знаєте, що мені треба бути в тому, що належить моєму Батькові?
- 50. Вони ж не зрозуміли того слова, яке він їм сказав.
- 51. І пішов він з ними, і прибув до Назарета, і слухався їх. А його мати зберігала всі ті слова в своєму серці.
- 52. А Ісус набував мудрости, віку та ласки - в Бога і в людей.
Ничего нет для сопоставления.
