- 1. І встали всі вони, і повели його до Пилата.
- 2. Почали його оскаржувати, кажучи: Ми знайшли цього, який бунтував наш народ, забороняв давати кесареві данину, і який каже, що він Христос Цар.
- 3. Пилат запитав його, кажучи: Чи ти є цар юдеїв? Він же, відповівши, сказав йому: Ти кажеш.
- 4. Пилат сказав архиєреям та юрбі: Жодної вини я не бачу в цій людині.
- 5. Вони ж іще наполегливіше твердили, кажучи, що він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
- 6. Пилат, почувши це, запитав, чи він галилеянин;
- 7. переконавшись, що є з підвладних Іродових, відіслав його до Ірода, який саме був у Єрусалимі.
- 8. Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав його побачити, бо чув [багато] про нього і сподівався побачити від нього якийсь знак.
- 9. Ставив йому багато запитань, але він нічого йому не відповідав.
- 10. Архиєреї та книжники стояли, запопадливо оскаржуючи його.
- 11. Ірод зі своїми вояками, принизивши та висміявши його, одягнув у світлу одіж і повернув його до Пилата.
- 12. Стали того дня друзями Ірод і Пилат; раніше вони ворогували між собою.
- 13. Пилат, покликавши архиєреїв, начальників та народ,
- 14. сказав до них: Привели ви мені цього чоловіка як такого, що підбурює народ. І ось я перед вами допитав, не знайшов у цій людині ніякої провини з того, що його оскаржуєте.
- 15. Також Ірод, який повернув його нам, - і він нічого гідного смерти не зробив;
- 16. тож, покаравши його, відпущу.
- 17. [Треба ж було йому кожного свята відпускати їм когось одного.]
- 18. Закричала юрба, вигукувала: Візьми цього, а відпусти Вараву;
- 19. цей був ув'язнений за якийсь заколот у місті і за вбивство.
- 20. Знову заговорив до них Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
- 21. Вони кричали, кажучи: Розіпни, розіпни його.
- 22. І він утретє сказав до них: Яке ж зло він зробив? Нічого гідного смерти не знайшов я в ньому: покараю його й відпущу.
- 23. Вони ж наполягали гучними голосами, вимагали його розп'яти; перемогли голоси їхні [та архиєрейські].
- 24. Пилат судив згідно з їхніми вимогами:
- 25. відпустив того, за якого вони просили, - що за бунт і вбивство був посаджений до в'язниці. Ісуса ж видав на їхню волю.
- 26. І повели його. Взявши якогось Симона з Киринеї, що йшов із поля, завдали йому нести хрест за Ісусом.
- 27. Ішла ж за ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували його.
- 28. Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми,
- 29. бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.
- 30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас, і горбам: Покрийте нас.
- 31. Бо коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
- 32. Вели з ним і інших двох злочинців, щоб убити.
- 33. І коли прийшли на місце, що зветься Лобне, тут розп'яли його і злочинців - одного праворуч, а другого ліворуч.
- 34. Ісус говорив: Батьку, прости їм, бо вони не знають, що роблять. А ті, що ділили його одіж, кидали жеребки.
- 35. А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Інших рятував, - хай же порятує і себе самого, якщо він Христос, Божий обранець.
- 36. Глузували з нього й вояки; приступали, оцет йому подавали,
- 37. кажучи: Якщо ти Юдейський Цар, порятуй себе сам.
- 38. Був напис, [зроблений] над ним - [письмом грецьким, латинським та гебрайським]: Це - Юдейський Цар.
- 39. Один із розп'ятих злочинців зневажав його, кажучи: Чи ти не Христос? Порятуй себе й нас.
- 40. Обізвався і другий, докоряв йому, кажучи: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
- 41. Але ми - справедливо, бо дістаємо по справедливості за наші вчинки; Він же нічого злого не зробив.
- 42. І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство твоє.
- 43. І сказав йому: Щиру правду кажу тобі, сьогодні зі мною будеш у раю.
- 44. І як настала шоста година; наступила темрява по всій землі - до дев'ятої години;
- 45. погасло сонце, а церковна завіса роздерлася навпіл.
- 46. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Батьку, в твої руки передаю свій дух. Сказавши це, віддав дух.
- 47. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, кажучи: Справді, цей чоловік був праведний.
- 48. Численні присутні, які прийшли на це видовище, і, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
- 49. Віддалік стояли й дивилися всі його знайомі та жінки, що ішли за ним з Галилеї.
- 50. Один чоловік, на імя Йосип, який був радником, людина добра й праведна,
- 51. з юдейського міста Ариматеї, - не пристав до ради та до їхнього діла, бо сам очікував Божого Царства;
- 52. підійшовши до Пилата, він випросив тіло Ісусове;
- 53. знявши його, обвинув полотном та поклав у висічену гробницю, до якої ніколи ніхто не був покладений.
- 54. Була п'ятниця, надходила субота.
- 55. А жінки, що йшли слідом, - ті, що прибули з ним із Галилеї, - побачили гріб і як було покладене його тіло.
- 56. Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.
Ничего нет для сопоставления.
