Глава 20

  • 1. І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
  • 2. і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
  • 3. Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
  • 4. Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
  • 5. Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
  • 6. Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
  • 7. І відказали, що не знають, звідкіля.
  • 8. А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
  • 9. Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
  • 10. І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
  • 11. І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
  • 12. І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
  • 13. Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
  • 14. Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
  • 15. І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
  • 16. Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
  • 17. Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
  • 18. Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
  • 19. І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
  • 20. І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
  • 21. І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
  • 22. Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
  • 23. Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
  • 24. Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
  • 25. Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
  • 26. І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
  • 27. Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
  • 28. говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
  • 29. Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
  • 30. І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
  • 31. І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
  • 32. Опісля ж усїх умерла й жінка.
  • 33. Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
  • 34. І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
  • 35. которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
  • 36. бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
  • 37. А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
  • 38. Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
  • 39. Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
  • 40. І більш не сьміли питати Його нї про що.
  • 41. Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
  • 42. А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
  • 43. доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
  • 44. Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
  • 45. Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
  • 46. Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
  • 47. що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.