Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Новий Завіт > Євангелия від сьв. Луки > Глава 23

Глава 23

1. І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2. І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3. Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4. Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5. Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6. Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7. і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8. Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9. Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
10. Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11. Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12. Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13. Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14. каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15. та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16. То, покаравши, відпущу Його.
17. (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18. Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19. котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20. Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21. Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22. Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24. Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32. Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33. І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36. Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37. і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40. Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41. Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44. Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48. І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49. Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50. І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51. (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52. сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53. І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54. І був день пятниця, а субота сьвітала.
55. Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56. І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.