- 1. Про Моава. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ой горе Нево-місту, - його спустошено! Кіріятаїм соромом окритий, - здобуто його! Твердиню ганьба обгорнула й прибила.
- 2. Слава Моава зникла, у Хешбоні напоготовлюють на нього лихо: нум, мовляв, знищимо його з-поміж народів. Та й ти, Мадмене, згинеш, меч іде за тобою.
- 3. Із Хоронаїму крик чути: Спустошення! Страшна руїна!
- 4. Моава стерто на порох! Крик долинає аж до Цоару.
- 5. Бо узвозом до Лухоту йдуть з плачем, бо на Хоронаїм-спуску чути ридання по поразці.
- 6. Тікайте, рятуйте життя ваше, мов той онагр у пустині!
- 7. Тому що ти надіявсь на твої твердині й на твої достатки, то будеш і ти здобутий. Кемош піде у неволю разом із своїми священиками й князями.
- 8. Прийде спустошник на кожне місто, ніяке місто не уникне; загине долина, спустіє й рівнина, - слово Господнє.
- 9. Дайте Моавові крила, щоб міг полетіти. Його міста обернуться на пустиню, нікому буде в них жити!
- 10. Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крови!
- 11. Вже змалку жив Моав безпечно і спочивав на своїй гущі. Не переливано його з посуду в посуд, не займано його ніколи у неволю. Тим то й смак його зостався в ньому, та й запах його не змінився.
- 12. Тим же то ось настануть дні, - слово Господнє, - і я пришлю переливачів до нього, що переллють його, а його посуд спорожнять, глеки ж порозбивають.
- 13. І застилається Моав Кемоша, як застидався дім Ізраїля Бетела, - своєї надії.
- 14. Що ви говорите, мовляв, - ми хоробрі й спритні до війни вояки?
- 15. Спустошник Моава йде проти нього, цвіт його молоді сходить на заріз.
- 16. Близька Моавова погибель, його лихо приходить притьмом.
- 17. Пожалуйте його, всі його сусіди й усі, що знаєте його ім'я. Скажіте: Як зламалось оте міцне жезло, ота палиця прекрасна!
- 18. Зійди з твоєї слави й сядь на смітнику, дочко, що мешкаєш у Дівоні, бо спустошник Моава на тебе наступає, розвалює твої твердині.
- 19. Стань при дорозі й чатуй, ти, що живеш у Ароері. Питайся в тих, що повтікали, врятувалися, - спитай: Що таке сталось?
- 20. Моав окритий соромом, бо побитий. Плачте й голосіте, оповістіть у Арноні, що Моав - пустиня.
- 21. Прийшов суд на краї на рівнині, на Холон, на Ягцу й на Мефаата,
- 22. і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівлатаїм,
- 23. і на Кіріятаїм, і на Бет-Гамул, і на Бет-Меон,
- 24. і на Керійот, і на Боцру та й на всі міста Моав-країни, далекі й близькі.
- 25. Збито ріг Моавові і зламано його рамено,- слово Господнє.
- 26. Упоїте його до п'яна, бо він проти Господа піднімався. Нехай Моав виллє свою блювотину, нехай він теж посміховищем стане.
- 27. Хіба ж Ізраїль не був посміховищем у тебе? Чи, може, його впіймано між злодіями, що ти хитаєш головою щоразу, як про нього заговориш?
- 28. Киньте міста, живіть по скелях, ви, мешканці моавські! Будьте, мов голуб, що гніздиться на краю безодні.
- 29. Наслухались ми про гордощі Моава, гордощі без міри, про його гординю, його пиху та гордування, його бундючне серце.
- 30. Я знаю його чванькуватість, - слово Господнє, - його базікання недоладне, його пусті вчинки.
- 31. Тим то й буду голосити по Моаві, за всім Моавом буду лементувати, за людьми Кір-Хересу буду зідхати.
- 32. Я плакатиму по тобі, о винограднику в Сівмі, більше, ніж по Язері. Паростки твої сягали поза море, до Язеру. На твої літні плоди й на виноград твій напав спустошник.
- 33. Стихли радощі й веселощі в землі моавській. Нема вина в точилах, не топчуть більше винограду, та й веселі пісні вже більше не веселі.
- 34. Від зойку в Хешбоні луна йде аж до Елале, аж до Ягацу. Їхній голос лине з Цоару аж до Хоронаїму, до Еглат-Шелішії, бо навіть Німрім-води повисихали.
- 35. Я вигублю, - слово Господнє, - у Моаві тих, що приносять жертви на узвишшях і що кадять його богам.
- 36. Тим то серце моє тужить по Моавові, мов сопілка; серце моє тужить по мешканцях Кір-Хересу, мов свиріль, бо пропав скарб, який вони надбали.
- 37. У кожного голова лиса, борода в кожного обтята, на руках у кожного нарізи, у кожного на крижах веретище.
- 38. Скрізь по дахах моавських та по майданах самий лемент, бо я розбив Моава, мов посуд непотрібний, - слово Господнє.
- 39. Як же його розбито! Плачте! Як же Моав із соромом назад сахнувся! І став Моав посміховищем та острахом усім своїм сусідам.
- 40. Бо так говорить Господь: Ось неначе орел ширяє, розпростирає свої крила над Моавом.
- 41. Міста здобуті, зайняті твердині, і серце у відважних моавитян у той день буде, як серце у жінки-породіллі.
- 42. І зникне Моав з-поміж народів, бо проти Господа наважився повстати.
- 43. Жах, яма й сіті будуть для тебе, моавський жителю, - слово Господнє.
- 44. Хто втече від жаху, - впаде в яму; хто ж вибереться з ями, - потрапить у сітку. Таке бо пошлю на Моава в годину його кари, - слово Господнє.
- 45. Під захистом Хешбону зупиняться втікачі безсилі, але з Хешбону вогонь вийде, полум'я з палат Сихону, і пожере боки Моава й тім'я люду гомінкого.
- 46. Горе тобі, Моаве! Пропав єси, люде Кемошу! Бо забрано синів твоїх у неволю, дочок твоїх у полон.
- 47. Та я зміню колись долю Моава» - слово Господнє. Досі суд на Моава.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Книга Пророка Єремії > Глава 48
