- 1. Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.
- 2. Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.
- 3. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.
- 4. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить - це Господь.
- 5. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.
- 6. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.
- 7. Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?
- 8. Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
- 9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
- 10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести.
- 11. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось.
- 12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
- 13. нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
- 14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
- 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
- 16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
- 17. Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.
- 18. Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.
- 19. Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.
- 20. Бо царство Боже не у слові, а в силі.
- 21. Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности?
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Новий Завіт > Перше послання до Корінтян > Глава 4
