Глава 4

  • 1. Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.
  • 2. Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.
  • 3. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.
  • 4. На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;
  • 5. і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»
  • 6. Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,
  • 7. то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»
  • 8. Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.
  • 9. Отже, для Божого народу збережено відпочинок;
  • 10. бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.
  • 11. Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.
  • 12. Бо слово - живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.
  • 13. Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.
  • 14. Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.
  • 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.
  • 16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.