Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Новий Завіт > Послання до Євреїв > Глава 6

Глава 6

1. Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
2. про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
3. Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить.
4. Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
5. скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
6. та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
7. Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
8. а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
9. Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
10. Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
11. Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
12. щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
13. І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
14. кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
15. І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
16. люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
17. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
18. щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
19. В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
20. куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.