- 1. На кінець. На врозумлення синів Коре.
- 2. Так як олень желає джерела вод, так хай надіється моя душа на тебе, Боже.
- 3. Моя душа спрагнена живого Бога. Коли прийду і побачу лицем Бога?
- 4. Мої слези стали моїм хлібом вдень і вночі коли мені кожного дня говорилося: Де є твій Бог?
- 5. Це я згадав і вилив я в мені мою душу, бо перейду до місця подивугідного шатра, до дому Бога, з голосом радости і святковим шумом визнавання.
- 6. Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я визнаватимуся Йому. Бог мій - спасіння мого обличчя.
- 7. В мені стривожилася моя душа. Через це згадаю тебе з землі Йордану і Ермоніма, з малої гори.
- 8. Безодня прикликає безодню в голосі своїх порогів, всі твої висоти і твої хвилі найшли на мене.
- 9. Під час дня Господь заповість своє милосердя, і вночі пісню у мені, молитву до Бога мого життя.
- 10. Скажу Богові: Ти той, хто за мене заступається. Чому Ти мене забув? Чому я ходжу засмученим коли мене гнітить ворог?
- 11. Коли мої кості ламалися мною гордили ті, що мене гнобили, коли вони мені кожного дня говорили: Де є твій Бог?
- 12. Чому ти засмучена, душе, і чому мене тривожиш? Поклади надію на Бога, бо я Йому визнаватимуся. Бог мій - спасіння мого лиця.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Псалми > Глава 41
