Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > 2-е до коринтян > Глава 1

Глава 1

1. Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій, - до Божої церкви в Коринті з усіма святими в цілій Ахаї:
2. ласка вам і мир від Бога, нашого Батька, і Господа Ісуса Христа!
3. Благословенний Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог усякої втіхи,
4. що втішає нас у всіх наших скорботах, щоб і ми могли втішити тих, що перебувають у всяких скорботах, утіхою, якою самі втішаємося від Бога.
5. Оскільки в нас множаться Христові страждання, то через Христа множиться і наша втіха.
6. Якщо терпимо, то це за вашу втіху й спасіння; коли втішаємося, то це на вашу втіху [й спасіння], що дає вам силу терпляче переносити ті терпіння, що й ми переносимо.
7. І наше сподівання щодо вас певне, бо знаємо, що ви наші спільники як у терпіннях, так і в утісі.
8. Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наш смуток, що стався [нам] у Азії, бо понад міру, понад нашу силу були ми пригнічені, так що й не надіялися вже жити.
9. Але самі в собі мали ми присуд смерти, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, який воскрешає мертвих;
10. який і визволив нас від такої великої смерти - і визволить; на якого надіємося, що і ще визволятиме, -
11. при помочі вашої молитви за нас, - щоб за дар, який виявлений до нас через багатьох, багато хто дякував за нас.
12. Наша похвала є такою: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, - зокрема ж у вас, - у простоті та Божій чистоті; не в тілесній мудрості, але в Божій ласці.
13. І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте, - маю надію, що цілком зрозумієте;
14. частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас - у день Господа нашого Ісуса.
15. З цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб удруге ви мали благодать;
16. від вас попрямувати до Македонії, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.
17. Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли що задумую, то тілесно задумую, і чи виходить у мене то так-так, і ні-ні?
18. Але вірний Бог, що слово наше до вас не було так, і ні.
19. Божий син, Ісус Христос, якого між вами проповідували я, Силуан і Тимофій, не був так і ні, - у ньому було так!
20. Бо всі Божі обітниці в ньому - так і в ньому амінь на славу Богові через нас.
21. Той, хто зміцнює нас з вами в Христі і хто помазав нас, - це Бог.
22. Він дав нам печать, дав запоруку Духа в наших серцях.
23. Я кличу Бога як свідка на мою душу, що, жаліючи вас, я не прийшов до Коринту, раніше.
24. Не тому, що хочемо влади над вашою вірою, але тільки як співпрацівники у вашій радості: адже ж вірою ви стоїте!