- 1. О, коли б були потерпіли ви трохи моє безумство! І все ж, терпите ви мене.
- 2. Бо ревную за вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, як чисту діву, поставити перед Христом.
- 3. Боюся, щоб часом, як ото змій звів Єву своїм лукавством, щоб не зітліли і ваші розуми і ви не відхилилися від простоти й чистоти в Христі.
- 4. Бо якби хто прийшов і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняли іншого духа, якого ви не прийняли, або іншу благу вістку, якої не діставали, то ви б терпіли з радістю.
- 5. Думаю, що я нічим не менший від великих апостолів.
- 6. Хоч я і неук словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявилися перед вами.
- 7. Чи я вчинив який гріх, впокорюючи себе, щоб ви підносилися; бо задарма благовістив я вам Божу Євангелію?
- 8. Від інших Церков брав я, приймаючи плату для служіння вам,
- 9. а прийшовши до вас і терплячи нестачу, не був я тягарем нікому, бо мою нестачу виповнили брати, прийшовши з Македонії. І в усьому зберіг я себе, щоб не бути для вас тягарем, - і збережу.
- 10. Є в мені правда Христова, і цю похвалу не відійме в мене ніхто в країнах Ахаї.
- 11. Чому? Може, тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
- 12. А що роблю, те й робитиму, щоб відняти причину в тих, що шукають причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такими, як і ми.
- 13. Такі бо фальшиві апостоли, діячі лукаві, що вдають апостолів Христових.
- 14. І не дивно, бо сам сатана вдає з себе ангела світла.
- 15. Не велике діло, якщо його слуги видають себе за слуг праведности: їхній кінець буде за їхніми вчинками.
- 16. Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А як ні, то прийміть мене хоч як божевільного, щоб і я трохи похвалився.
- 17. Те, що кажу, - не кажу того в Господі, а наче в безумстві - у цій частині похвали.
- 18. Бо багато хто хвалиться тілом, і я похвалюся.
- 19. Бо ви з радістю приймаєте божевільних, хоч самі є мудрі.
- 20. Бо ви приймаєте, коли хто вас неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б'є вас по обличчю.
- 21. Як докір кажу, що ми наче стали немічні. Якщо хто відважується на щось, то, - кажу це нерозумно, - відважуюся і я.
- 22. Вони юдеї? І я. Вони ізраїльці? І я. Вони Авраамове насіння? І я.
- 23. Вони слуги Христові? Кажу як нерозумний: я - більше! У трудах - більше, в ранах - дуже багато, у в'язницях - надмірно, на межі смерти - часто.
- 24. Від юдеїв дістав п'ять разів по сорок ударів без одного.
- 25. Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбився зі мною - ніч і день я був у глибинах.
- 26. У подорожах був часто, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, в небезпеках на морі, у небезпеках від фальшивих братів;
- 27. у клопоті й трудах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.
- 28. Окрім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти - турботи за всі церкви.
- 29. Хто слабує, а я хіба не слабую? Хто спокушається, а я хіба не розпалююся?
- 30. Коли вже треба хвалитися, то похвалюся своєю неміччю.
- 31. Бог і Батько Господа Ісуса, що є благословенний навіки, знає, що не брешу.
- 32. У Дамаску вождь царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи,] щоб мене схопити;
- 33. але мене опустили в кошику крізь віконце по стіні, - і я вислизнув з його рук.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > 2-е до коринтян > Глава 11
