- 1. Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
- 2. як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
- 3. то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
- 4. щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
- 5. Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
- 6. Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
- 7. І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
- 8. Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
- 9. то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
- 10. А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
- 11. Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
- 12. І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
- 13. Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
- 14. І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
- 15. Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
- 16. І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
- 17. І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
- 18. І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
- 19. І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
- 20. І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
- 21. І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
- 22. Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
- 23. І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
- 24. Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
- 25. Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
- 26. Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
- 27. до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
- 28. І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
- 29. Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
- 30. І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
- 31. І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
- 32. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
- 33. і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
- 34. Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
- 35. І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
- 36. І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
- 37. Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
- 38. Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
- 39. Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
- 40. і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
- 41. І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
- 42. і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
- 43. І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
- 44. Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
- 45. І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
- 46. І рече Мария: Величає душа моя Господа,
- 47. і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
- 48. що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
- 49. бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
- 50. І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
- 51. Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
- 52. поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
- 53. голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
- 54. прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
- 55. (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
- 56. Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
- 57. Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
- 58. І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
- 59. І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
- 60. І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
- 61. І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
- 62. Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
- 63. І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
- 64. Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
- 65. І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
- 66. І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
- 67. І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
- 68. Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
- 69. і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
- 70. (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
- 71. спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
- 72. щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
- 73. клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
- 74. та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
- 75. служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
- 76. А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
- 77. щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
- 78. по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
- 79. щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
- 80. Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Ничего нет для сопоставления.
