- 1. І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
- 2. І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
- 3. Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
- 4. Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
- 5. Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
- 6. Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
- 7. і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
- 8. Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
- 9. Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
- 10. Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
- 11. Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
- 12. Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
- 13. Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
- 14. каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
- 15. та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
- 16. То, покаравши, відпущу Його.
- 17. (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
- 18. Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
- 19. котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
- 20. Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
- 21. Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
- 22. Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
- 23. Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
- 24. Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
- 25. Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
- 26. І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
- 27. Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
- 28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
- 29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
- 30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
- 31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
- 32. Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
- 33. І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
- 34. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
- 35. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
- 36. Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
- 37. і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
- 38. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
- 39. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
- 40. Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
- 41. Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
- 42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
- 43. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
- 44. Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
- 45. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
- 46. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
- 47. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
- 48. І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
- 49. Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
- 50. І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
- 51. (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
- 52. сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
- 53. І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
- 54. І був день пятниця, а субота сьвітала.
- 55. Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
- 56. І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Ничего нет для сопоставления.
