- 1. Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
- 2. Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
- 3. І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
- 4. І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
- 5. Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
- 6. Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
- 7. глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
- 8. І згадали слова Його,
- 9. і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
- 10. Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
- 11. І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
- 12. Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
- 13. І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
- 14. І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
- 15. І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
- 16. Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
- 17. Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
- 18. Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
- 19. І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
- 20. як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
- 21. Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
- 22. тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
- 23. і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
- 24. І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
- 25. І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
- 26. Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
- 27. І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
- 28. І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
- 29. Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
- 30. І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
- 31. Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
- 32. І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
- 33. І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
- 34. як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
- 35. І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
- 36. Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
- 37. Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
- 38. І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
- 39. Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
- 40. І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
- 41. Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
- 42. Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
- 43. І взявши, їв перед ними.
- 44. Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
- 45. Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
- 46. і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
- 47. і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
- 48. Ви ж сьвідки сього.
- 49. І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
- 50. І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
- 51. І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
- 52. Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
- 53. і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
Ничего нет для сопоставления.
