- 1. Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
- 2. І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
- 3. Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
- 4. Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
- 5. І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
- 6. Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
- 7. Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
- 8. І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
- 9. І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
- 10. Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
- 11. Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
- 12. І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
- 13. Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
- 14. Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
- 15. І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
- 16. Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
- 17. Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
- 18. Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
- 19. Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
- 20. Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
- 21. і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
- 22. Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
- 23. І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
- 24. І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
- 25. Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
- 26. Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
- 27. Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
- 28. маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
- 29. Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
- 30. Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
- 31. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
Ничего нет для сопоставления.
