- 1. Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
- 2. Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.
- 3. Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.
- 4. Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
- 5. І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
- 6. І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
- 7. З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.
- 8. І стались радощі великі в городї тому.
- 9. Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
- 10. На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
- 11. Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
- 12. Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
- 13. Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
- 14. Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
- 15. котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
- 16. (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
- 17. Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
- 18. Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
- 19. говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
- 20. Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
- 21. Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
- 22. Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
- 23. Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
- 24. Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
- 25. Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
- 26. Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.
- 27. І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
- 28. і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
- 29. Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
- 30. Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
- 31. Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.
- 32. Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.
- 33. У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його.
- 34. Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
- 35. Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
- 36. Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
- 37. Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
- 38. І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
- 39. Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.
- 40. Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.
Ничего нет для сопоставления.
