- 1. Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
- 2. Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
- 3. Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
- 4. Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
- 5. Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
- 6. що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
- 7. хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
- 8. Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
- 9. Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
- 10. Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
- 11. Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
- 12. Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
- 13. А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
- 14. якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
- 15. Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
- 16. А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
- 17. поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
- 18. І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
- 19. як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
- 20. Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
- 21. поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
- 22. до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
Ничего нет для сопоставления.
