- 1. І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
- 2. І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
- 3. Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
- 4. А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
- 5. І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
- 6. І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
- 7. Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
- 8. Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
- 9. Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
- 10. Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
- 11. Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
- 12. І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
- 13. Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
- 14. Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
- 15. Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
- 16. Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
- 17. Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
- 18. Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
- 19. Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
- 20. Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
- 21. На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
- 22. бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
Ничего нет для сопоставления.
