- 1. І Йов далі вів мову свою та й сказав:
- 2. О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
- 3. коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
- 4. як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
- 5. коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
- 6. коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...
- 7. Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
- 8. як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
- 9. зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
- 10. ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
- 11. Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
- 12. бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
- 13. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
- 14. Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
- 15. Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
- 16. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
- 17. Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
- 18. І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
- 19. для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
- 20. Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
- 21. Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
- 22. По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
- 23. І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
- 24. Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
- 25. Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!
Ничего нет для сопоставления.
