- 1. Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
- 2. Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
- 3. його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
- 4. За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
- 5. Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
- 6. До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
- 7. Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
- 8. І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
- 9. Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
- 10. Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
- 11. Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
- 12. і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
- 13. він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
- 14. Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
- 15. Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
- 16. Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
- 17. ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
- 18. Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
- 19. Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
- 20. Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
- 21. І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
- 22. Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
- 23. Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
- 24. Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
Ничего нет для сопоставления.
