Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 8

Глава 8

1. І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
2. та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
3. і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4. І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.
5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6. Друге ж упало на ?рунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
7. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13. А що на кам'янистому ?рунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
15. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
16. А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
17. Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
18. Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.
19. До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.
20. І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.
21. А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
22. І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.
23. А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24. І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!
25. А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?
26. І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
27. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
28. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
30. А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
31. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
32. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
34. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
35. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
36. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
38. А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39. Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40. А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.
41. Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
43. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
44. підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
45. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
46. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
47. А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
49. Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
50. Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
51. Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
52. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
53. І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
55. І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
56. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

1-3.- Один евангелист Лука делает замечание о женщинах, которые во время проповеднических путешествий Христа с 12 апостолами служили Ему своим имением. «Мария Магдалина» (см. (Матф 27:56). «Из которой вышли семь бесов». Это выражение обозначает чрезвычайную силу одержимости бесами: «семь» на языке Священного Писания есть символ полноты (ср. (Матф 12:45). Согласно И. Вейса, здесь указывается на то, что Мария семь раз в течение своей жизни подвергалась возвращению бесноватости. Что касается довольно распространенного рационалистического взгляда, будто бы Мария была просто крайне распущенная в нравственном отношении женщина, что и обозначил будто бы евангелист своим замечанием, то против такого понимания говорит употребленный и о Мариитермин «исцеленная» (τεθεραπευμέναι), который означает чудесное исцеление от действительной, а не мнимой болезни беснования. «Домоправителя Иродова», т. е. понашему гофмейстера при дворе Ирода (вероятно, Антипы). Должность эта была видная (ср. (Матф 20:8). Жены эти служили Христу до самой Его смерти на кресте (см. (Луки 24:10). «Сусанна» – личность неизвестная.

4-8.- Притчу о сеятеле евангелист Лука излагает сходно с Матфеем (Матф 13:3-9) и Марком (Марк 4:1-9), но с некоторыми сокращениями.

9-18.- Объяснение притчи см. в комментариях к (Матф 13:10-17); (Марк 4:10-25). Евангелист Лука здесь более всего следует Марку. «Ученики» – двенадцать апостолов (ср. стих 1). «Так что» (стих 10) – правильнее: «чтобы» (ἵνα ), см. (Марк 4:12). «Но, отходя» (стих 14). Правильнее было бы перевести: «ходя» или «живя» (в греческом тексте здесь стоит глагол πορεύειν). Слова же: заботами, богатством, и наслаждениями житейскими, представляют собой определение к слову «ходя» или обозначение мотивов «хождения». Люди, следовательно, слушают слово, но в своей деятельности водятся другими факторами – заботами и т.д. и через это подавляются, как семена, растущие между тернами, и не достигают зрелости. «В добром и чистом сердце» (стих 15), т. е. в нравственно прекрасном и добром (καλῇ καὶ ἀγαθῇ) сердце, а таким сердце делается благодаря очищающему действию слышанного слова (Иоан 15:3). «В терпении» (стих 15), т. е. постоянно держась слова. Это противоположение «отпадению», указанному в 13-м стихе. «Отнимется и то, что он думает иметь» (стих 18). Евангелист Лука здесь более точен, чем Матфей и Марк: он говорит, что некоторые люди только воображают, что достигли известных успехов в нравственном усовершенствовании, а на самом деле они ничего не приобрели. И вот, скоро у таких людей отнимется также и эта утеха – пред ними будет раскрыто все их нравственное ничтожество...

19-21.- О приходе к Христу Пресвятой Марии и братьев Его евангелист Лука сообщает согласно с Марком (Марк 3:31-35); ср. (Матф 12:46-50).

22-39.- О переправе Христа с учениками на восточный берег Геннисаретского моря и исцелении бесноватого евангелист Лука сообщает согласно с Марком (Марк 4:35) – (Марк 5:20); ср. (Матф 8:23-27). При этом, впрочем, он делает некоторые изменения в частностях – смягчает, например, в 25-м стихе обращение Господа к апостолам: «где вера ваша?» (Согласно Марку – «что вы так боязливы? как у вас нет веры?» (Марк 4:40), и в 28-м стихе заменяет выражение: «заклинаю Тебя Богом» (Марк 5:7), выражением: «умоляю Тебя». Далее он прибавляет, что бесноватый был одержим бесами уже с давнего времени и в одежду не одевался (стих 27), что демоны просили Господа не прогонять их «в бездну», т. е. в преисподнюю (стих 31; ср. (Рим 10:7); (Апок 9:1) и сл.). Бесноватый после своего исцеления проповедует о происшедшем с ним только по своему городу (стих 39; согласно Марку – «в Десятиградии»; (Марк 5:20).

40-56.- О воскрешении дочери Иаира и исцелении кровоточивой женщины евангелист Лука говорит вполне согласно с Марком (Марк 5:21-43); ср. (Матф 9:18-26). Евангелист Лука, впрочем, прибавляет, что дочь у Иаира была только «одна» (стих 42), что на вопрос Христа ответил, – конечно, от лица учеников – Петр, и что ответ этот не был несколько непочтительным, каким представляется ответ учеников у Марка (Марк 5:31), так как «все отрицались» (стих 45). Согласно евангелисту Марку, женщина трепетала оттого, что чувствовала происшедшую с ней перемену (Марк 5:33), а согласно Луке – потому, что она поняла, что поступок ее стал известен Чудотворцу. «Петра, Иоанна и Иакова» (стих 51). Евангелист Лука из двух сынов Зеведеевых на первое место ставит Иоанна, как лицо более известное, а Марк – Иакова (Марк 5:37). «Рыдали о ней» (стих 52) – точнее: «ударяли себя в грудь в знак печали о ней» (ἐκόπτοντο αὐτήν). «И возвратился дух ее» (стих 55) – это прибавление евангелиста Луки, из которого можно видеть, что Христос оживил действительно скончавшуюся, из которой душа уже удалилась.