- 1. Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.
- 2. Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?”
- 3. Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним?
- 4. Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, - хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?”
- 5. Далі сказав їм: “Син Чоловічий - Владика і суботи.”
- 6. Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.
- 7. От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.
- 8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став.
- 9. Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?”
- 10. І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.
- 11. Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити б.
- 12. Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.
- 13. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
- 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,
- 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,
- 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
- 17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.
- 18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.
- 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
- 20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже.
- 21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
- 22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради.
- 23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
- 24. Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.
- 25. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.
- 26. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.
- 27. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,
- 28. благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.
- 29. Тому, хто б'є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.
- 30. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.
- 31. І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.
- 32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.
- 33. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять.
- 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.
- 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.
- 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
- 37. Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.
- 38. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.”
- 39. Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?
- 40. Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.
- 41. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?
- 42. І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
- 43. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.
- 44. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.
- 45. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.
- 46. Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю?
- 47. Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий.
- 48. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.
- 49. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.”
Ничего нет для сопоставления.
