Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Новий Завіт > Євангелія від Луки > Глава 6

Глава 6

1. Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.
2. Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?”
3. Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним?
4. Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, - хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?”
5. Далі сказав їм: “Син Чоловічий - Владика і суботи.”
6. Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.
7. От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.
8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став.
9. Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?”
10. І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.
11. Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити б.
12. Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.
13. А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,
15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,
16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.
18. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.
19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже.
21. Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради.
23. Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.
24. Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.
25. Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.
26. Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.
27. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,
28. благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.
29. Тому, хто б'є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.
30. Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.
31. І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.
32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.
33. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять.
34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.
35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.
36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37. Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.
38. Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.”
39. Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?
40. Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.
41. Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?
42. І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43. Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.
44. Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.
45. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.
46. Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю?
47. Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий.
48. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.
49. Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.”