- 1. Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,
- 2. яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,
- 3. про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
- 4. і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
- 5. що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім'я Його між усіма народами,
- 6. між якими й ви, покликані Ісуса Христа,
- 7. усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
- 8. Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
- 9. Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,
- 10. і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.
- 11. Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,
- 12. цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.
- 13. Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.
- 14. А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.
- 15. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.
- 16. Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.
- 17. Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.
- 18. Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,
- 19. тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
- 20. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
- 21. бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
- 22. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
- 23. і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
- 24. Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
- 25. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.
- 26. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.
- 27. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
- 28. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
- 29. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
- 30. обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
- 31. нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
- 32. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Новий Завіт > До римлян > Глава 1