- 1. Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
- 2. А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”
- 3. Тоді Ісус сказав до них цю притчу:
- 4. “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?
- 5. А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
- 6. й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
- 7. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
- 8. Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?
- 9. А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
- 10. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
- 11. Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.
- 12. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.
- 13. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
- 14. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
- 15. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
- 16. І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
- 17. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
- 18. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
- 19. Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
- 20. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
- 21. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
- 22. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
- 23. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
- 24. бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.
- 25. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.
- 26. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
- 27. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.
- 28. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
- 29. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
- 30. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
- 31. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.
- 32. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Новий Завіт > Євангелія від Луки > Глава 15
