Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Плач Єремiї > Глава 4

Глава 4

1. Як потемніє золото, зміниться добре срібло. Пролилося добре каміння на початку всіх виходів.
2. Шановані сини Сіона, що підняті до золота, як вважаються за глиняний посуд, за діла рук гончара.
3. І змії роздягнули груди, накормили своїх малят. Дочки мого народу на смуток як горобець в пустині.
4. Язик немовляти прилип до його горла в спразі. Діти попросили хліба, немає того, хто їм розломлює. Ті, що їдять вибагані страви згинули на дорогах, ті, що вигодовані в кармазині, зодягнулися гноєм.
6. І звеличилося беззаконня дочки мого народу понад беззаконня Содому, що був швидко знищений, і не трудилися на нього руки.
7. Його назареї очистилися понад сніг, просвітилися понад молоко, були розпалені понад каміння, їхня часть (часть) сафіра.
8. Їхній вид почорнів понад саджу, не були пізнані в виходах. Їхня скіра пристала до їхніх костей, вони висохли, стали наче дерево.
9. Гарніші були ранені мечем ніж ранені голодом. Пішли прошиті плодами піль.
10. Руки милосердних жінок спекли їхніх дітей, були їм в їжу в побитті дочки мого народу.
11. Господь завершив свій гнів, вилив гнів своєї люті і загорівся огонь в Сіоні, і пожер його основи.
12. Царі землі не повірили, всі, що живуть у вселенній, бо ворог і гнобитель ввійде крізь брами Єрусалиму,
13. через гріхи його пророків, неправедності його священиків, що проливають праведну кров посеред нього.
14. Його сторожі захиталися на виходах, опоганилися кровю в своїй немочі, доторкнулися до їхньої одежі.
15. Відступіть від нечистих, покличте їх, відступіть, відступіть, не доторкайтеся, бо загорілися і захиталися. Скажіть в народах: Не додадуть поселятися.
16. Їхня часть господне лице, не додасть на них поглянути. Не прийняли лице священиків, не помилували старців.
17. Ще як ми були, наші очі пропали надаремно (очікуючи) нашу поміч. Задивляючись ми задивлялися на нарід, що не спасає.
18. Ми полювали на наших малих, щоб ми не ходили по наших дорогах. Приблизився наш час, сповнилися наші дні, прийшов наш час.
19. Ті, що нас переслідували стали швидшими від орлів неба, ширяли на горах, в пустині на нас чатували.
20. Дух нашого лиця господний помазанник був схоплений в їхніх знищеннях, той, про якого ми сказали: В його тіні житимемо в народах.
21. Радій і веселися, дочко Ідумеї, що живеш на землі. І на тебе прийде господня чаша, ти опянієш і вилиєш.
22. Скінчилося твоє беззаконня, дочко Сіону. Не додасть тебе відселити. Він навідався до твого беззаконня, дочко Едома, відкрив твої безбожності.