- 1. А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.
- 2. Тубільці ж виявили нам надзвичайне милосердя, бо, запаливши вогонь, приймали нас усіх, бо був дощ і холод.
- 3. Як Павло ж назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, змія, виповзши з жару, вкусила його за руку.
- 4. Коли ж тубільці побачили, що змія звисає з його руки, говорили один до одного: Певне, цей чоловік убивця, що йому, врятованому від моря, помста жити не дає.
- 5. А він струснув змію у вогонь, не зазнав жодної шкоди.
- 6. Вони ж сподівалися, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як же довго того очікували і бачили, що нічого злого йому не було, змінили думку й казали, що він Бог.
- 7. Навкруги ж того місця були володіння начальника острова, на ім'я Поплій, який, прийнявши нас, три дні ласкаво гостив.
- 8. І сталося, що Попліїв батько хворів на пропасницю і на червінку; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.
- 9. Коли ж це трапилося, то й інші на острові, що мали недуги, приходили і оздоровлялися.
- 10. І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали все, чого було треба.
- 11. А по трьох місяцях відпливли ми александрійським кораблем, присвяченим Діоскурам, що перезимував на острові.
- 12. І допливши до Сиракуз, перебували ми там три дні.
- 13. Звідти, відпливши, прибули до Регії. А по однім дні, як повіяв південний вітер, другого дня прибули ми до Потіол,
- 14. де знайшли братів, а вони вмовили нас перебути з ними сім днів. І так ми прибули до Рима.
- 15. А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до Апієвого торгу та Трьох корчем. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посміливішав.
- 16. Коли ж ми прийшли до Рима, [сотник передав в'язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, вояком.
- 17. І сталося, що через три дні Павло скликав знатніших з юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передано з Єрусалима в'язнем у руки римлян,
- 18. які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної смертельної провини не було в мені.
- 19. Та юдеї противилися, тому я був змушений відкликатись до кесаря, але не для того, що я бажав народ мій у чомусь звинуватити.
- 20. Тож із цієї причини попросив я вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїлевої я обкутий цими кайданами.
- 21. А вони відказали йому: Ми ані листа про тебе не одержали з Юдеї, ані жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.
- 22. Просимо ж від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять спротив.
- 23. А в призначений день багато прийшло до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, свідкуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса законом Мойсея і пророків.
- 24. І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
- 25. Коли ж не погодилися одні з одними і стали відходити, Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух через Ісаю - пророка до ваших батьків,
- 26. кажучи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте, оком дивитися будете, та не побачите.
- 27. Бо серце цього народу загрубіло, й вухами тяжко чули, і свої очі примружили, щоб часом не побачили очима, і не почули ухами, і не зрозуміли серцем, і не навернулися, і я їх оздоровлю.
- 28. Тож хай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до поган: і вони почують.
- 29. [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику суперечку].
- 30. Перебував же він цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього,
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Дiї > Глава 28
