Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > До римлян > Глава 8

Глава 8

1. Тож нема тепер ніякого осуду тим, [які ходять] у Христі Ісусі [не за тілом, а за духом].
2. Бо закон духа, життя в Ісусі Христі визволив тебе від закону гріха й смерти.
3. Бо що було неможливе для закону через неміч тіла, то Бог, пославши свого Сина в подобі гріховного тіла, - в гріху засудив цей гріх у тілі,
4. щоб виправдання закону виповнилося в нас, що ходимо не за тілом, але за духом.
5. Бо ті, що є за тілом, думають про тілесне; а ті що, за духом, - про духовне.
6. Адже тілесне мудрування - то смерть, а думка духа - то життя й мир;
7. тілесне мудрування - ворожнеча проти Бога, воно не підкоряється Божому законові, та й не може.
8. І ті, що живуть тілом, Богові догодити не можуть.
9. Ви живете не тілом, а духом, тому що Божий дух живе у вас. Якщо ж хтось не має Христового духа, той йому не належить.
10. Коли Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність.
11. Якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші мертві тіла тим самим духом, що живе у вас.
12. Тому, брати, ми не боржники тіла, щоб тілом жити.
13. Бо якщо живете тілом, - помрете; якщо ж духом умертвляєте тілесні вчинки, - житимете.
14. Бо всі, що водяться Божим духом, є Божі сини.
15. Бо ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, через який кличемо: Авва, Батько!
16. Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є Божими дітьми.
17. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці - спадкоємці Божі, співспадкоємці Христа, якщо лиш з ним терпимо, щоб з ним і прославитися.
18. Бо я вважаю, що терпіння нинішнього часу нічого не варті супроти майбутньої слави, що має з'явитися в нас.
19. Усе створене з надією очікує з'явлення Божих синів.
20. Бо все створене підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, сподіваючись,
21. що саме створіння буде визволене від рабства тління - на свободу слави дітей Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом стогне й страждає аж донині.
23. Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи всиновлення та викуплення нашого тіла.
24. Бо ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією: бо хіба надіється хтось на те, що бачить?
25. Якщо ж надіємось на те, чого не бачимо, то терпляче очікуємо на нього.
26. Отак і Дух допомагає нам у наших немочах: бо не знаємо, про що як слід і помолитися; але сам Дух заступається [за нас] невимовними зідханнями.
27. А той, хто досліджує серця, знає, яка то думка Духа, бо він заступається за святих з Божої волі.
28. Знаємо ж, що тим, які люблять Бога і які покликані за його передбаченням, все виходить на добро.
29. Бо яких передбачив, тих наперед і призначив, щоб були вони подібні до образу його Сина, щоб він був первістком серед багатьох братів;
30. а яких наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих і виправдав; а яких виправдав, тих і прославив.
31. Що ж скажемо на це? Якщо Бог з нами, то хто проти нас?
32. Той, хто свого Сина не пощадив, а видав його за нас усіх, - то хіба разом з ним не подарує нам усього?
33. Хто звинувачуватиме Божих обранців? Бог їх виправдує,
34. а хто засудить? Ісус Христос, який помер, ще й воскрес; який праворуч Бога, - він і заступається за нас!
35. Хто нас відлучить від любови Христа? Чи терпіння, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36. Так, як написано: За тебе нас убивають щодня, ми вважаємо себе за овець, призначених на заріз.
37. Але в цьому всьому перемагаємо через того нас полюбив.
38. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39. ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, яка є в нашім Господі Ісусі Христі!