- 1. Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,
- 2. Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;
- 3. Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;
- 4. Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.
- 5. Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.
- 6. Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.
- 7. Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.
- 8. Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,
- 9. Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
- 10. Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
- 11. Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -
- 12. Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;
- 13. Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
- 14. Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!
- 15. Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.
- 16. Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
- 17. Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
- 18. Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,
- 19. Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
- 20. Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
- 21. Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.
- 22. Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.
- 23. Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.
Ничего нет для сопоставления.
