- 1. Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.
- 2. Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.
- 3. Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.
- 4. Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом).
- 5. Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.
- 6. Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,
- 7. Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,
- 8. Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,
- 9. В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.
- 10. І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,
- 11. Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:
- 12. То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.
- 13. От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:
- 14. В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;
- 15. Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;
- 16. Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;
- 17. Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;
- 18. Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;
- 19. Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;
- 20. Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.
- 21. Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.
- 22. Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,
- 23. Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.
- 24. Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.
- 25. Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:
- 26. Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;
- 27. Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.
Ничего нет для сопоставления.
