Глава 11

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
  • 2. Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
  • 3. Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
  • 4. Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
  • 5. Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
  • 6. Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
  • 7. Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
  • 8. Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
  • 9. Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
  • 10. Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
  • 11. Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
  • 12. Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
  • 13. Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
  • 14. Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
  • 15. І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
  • 16. Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
  • 17. Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
  • 18. Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
  • 19. І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
  • 20. Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
  • 21. Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
  • 22. Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
  • 23. Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
  • 24. Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
  • 25. Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
  • 26. І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
  • 27. Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
  • 28. І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
  • 29. Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
  • 30. Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
  • 31. Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
  • 32. Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
  • 33. Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
  • 34. і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
  • 35. І заплакав Ісус.
  • 36. Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
  • 37. Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
  • 38. Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
  • 39. Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
  • 40. Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
  • 41. Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
  • 42. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
  • 43. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
  • 44. І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
  • 45. Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
  • 46. Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
  • 47. Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
  • 48. Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
  • 49. Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
  • 50. і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
  • 51. Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
  • 52. і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
  • 53. З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
  • 54. Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
  • 55. Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
  • 56. Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
  • 57. Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Ничего нет для сопоставления.