- 1. Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
- 2. І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
- 3. знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
- 4. устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
- 5. Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
- 6. Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
- 7. Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
- 8. Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
- 9. Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
- 10. Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
- 11. Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
- 12. Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
- 13. Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
- 14. Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
- 15. Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
- 16. Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
- 17. Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
- 18. Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
- 19. Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
- 20. Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
- 21. Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
- 22. Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
- 23. Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
- 24. Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
- 25. Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
- 26. Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
- 27. А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
- 28. Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
- 29. Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
- 30. Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
- 31. Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
- 32. Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
- 33. Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
- 34. Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
- 35. По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
- 36. Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
- 37. Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
- 38. Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.
Ничего нет для сопоставления.
