- 1. Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?
- 2. На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.
- 3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:
- 4. “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.
- 5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!
- 6. Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
- 7. Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.
- 8. Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.
- 9. Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.
- 10. Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,
- 11. бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
- 12. Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.
- 13. Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу
- 14. У мене рада й помисл; | я - розум, у мене сила.
- 15. Мною царі царюють | і князі встановляють право.
- 16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.
- 17. Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.
- 18. Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.
- 19. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій - над срібло добірне.
- 20. Я ходжу путями правди, | стежками права,
- 21. щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
- 22. Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.
- 23. Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала;
- 24. коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.
- 25. Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;
- 26. тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.
- 27. Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,
- 28. як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,
- 29. як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -
- 30. я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,
- 31. гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
- 32. Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!
- 33. Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.
- 34. Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
- 35. Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.
- 36. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники - смерть полюбляють.”
Ничего нет для сопоставления.
