- 1. Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення.
- 2. Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників - насильство.
- 3. Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель
- 4. Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься.
- 5. Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно.
- 6. Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба.
- 7. Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.
- 8. Викуп життя людини - її багатство; | бідний же загроженим не почувається.
- 9. Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.
- 10. Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.
- 11. Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє.
- 12. Відсунута надія - мука серця; | а здійснене бажання - дерево життя.
- 13. Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.
- 14. Наука мудрого - джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти.
- 15. Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка.
- 16. Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ.
- 17. Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує.
- 18. Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані.
- 19. Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись - то для дурних осоружно.
- 20. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, - той зледачіє.
- 21. Грішних переслідує нещастя, | а добро - нагорода праведним.
- 22. Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться.
- 23. Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине.
- 24. Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає.
- 25. Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.
Ничего нет для сопоставления.
