- 1. Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
- 2. Розумний слуга старшує над ганебним сином, | - з братами він розділить спадщину.
- 3. Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.
- 4. Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.
- 5. Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.
- 6. Вінець старих людей - сини синів; | слава ж дітей - їхні батьки.
- 7. Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві - уста брехливі.
- 8. Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.
- 9. Хто провину покриває - той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
- 10. Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.
- 11. Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
- 12. Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.
- 13. Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.
- 14. Почати сварку - немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.
- 15. І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.
- 16. Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
- 17. Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
- 18. Не має глузду той, хто зобов'язується | і дає запоруку перед ближнім.
- 19. Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.
- 20. Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.
- 21. Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.
- 22. Веселе серце - ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.
- 23. Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.
- 24. Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.
- 25. Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.
- 26. Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.
- 27. Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.
- 28. І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.
Ничего нет для сопоставления.
