- 1. І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.
- 2. Наближалося ж юдейське свято Кучок.
- 3. Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.
- 4. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»
- 5. Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!
- 6. Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора - завжди готова.
- 7. Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
- 8. Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»
- 9. Мовивши так до них, залишився у Галилеї.
- 10. Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.
- 11. Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»
- 12. І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, - він лише народ туманить.
- 13. Однак ніхто не говорив про нього явно - зо страху перед юдеями.
- 14. А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.
- 15. І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»
- 16. А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.
- 17. Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.
- 18. Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.
- 19. Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»
- 20. Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»
- 21. А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.
- 22. Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу.
- 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!
- 24. Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!»
- 25. Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?
- 26. Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?
- 27. Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»
- 28. Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте.
- 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»
- 30. Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година.
- 31. Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»
- 32. Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.
- 33. Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами - і піду до того, хто мене послав.
- 34. Шукатимете мене - і не знайдете. І де я буду - не зможете прийти.»
- 35. Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?
- 36. Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»
- 37. Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!
- 38. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»
- 39. Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
- 40. Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»
- 41. Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?
- 42. Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»
- 43. І роздор виник із-за нього серед народу.
- 44. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
- 45. Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»
- 46. Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»
- 47. Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?
- 48. Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?
- 49. Та проклятий той народ, що закону не знає!»
- 50. Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:
- 51. «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»
- 52. Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»
- 53. І розійшлися кожен до свого дому.
Ничего нет для сопоставления.
