- 1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!
- 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.
- 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
- 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
- 5. Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
- 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
- 7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.
- 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
- 9. Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
- 10. Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
- 11. Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
- 12. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
- 13. Бо він - наймит і не турбується вівцями.
- 14. Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
- 15. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
- 16. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
- 17. За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
- 18. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
- 19. Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
- 20. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
- 21. Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
- 22. Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
- 23. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
- 24. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
- 25. Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.
- 26. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
- 27. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
- 28. і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
- 29. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
- 30. Я і Отець - одно.»
- 31. Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
- 32. Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
- 33. А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
- 34. Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?
- 35. Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! -
- 36. то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?
- 37. Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
- 38. Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
- 39. І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
- 40. І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.
- 41. Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.»
- 42. І увірували у нього численні.
Ничего нет для сопоставления.
