- 1. Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:
- 2. Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.
- 3. Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа
- 4. і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;
- 5. тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.
- 6. І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,
- 7. до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.
- 8. Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?
- 9. Це можна було дорого продати і роздати бідним.
- 10. Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;
- 11. бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
- 12. Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.
- 13. Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.
- 14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв
- 15. і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.
- 16. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
- 17. Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?
- 18. Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.
- 19. Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.
- 20. Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.
- 21. І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.
- 22. Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?
- 23. А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.
- 24. Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.
- 25. Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.
- 26. Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.
- 27. Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,
- 28. бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.
- 29. Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.
- 30. Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
- 31. Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.
- 32. А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
- 33. У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.
- 34. Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.
- 35. Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.
- 36. Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.
- 37. І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
- 38. Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.
- 39. І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
- 40. Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?
- 41. Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.
- 42. Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.
- 43. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.
- 44. Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.
- 45. Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
- 46. Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.
- 47. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.
- 48. А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.
- 49. Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.
- 50. Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.
- 51. І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.
- 52. Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.
- 53. Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?
- 54. Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?
- 55. В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.
- 56. Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.
- 57. Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.
- 58. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
- 59. Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.
- 60. Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє
- 61. і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.
- 62. Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?
- 63. Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.
- 64. Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.
- 65. Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.
- 66. Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.
- 67. Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,
- 68. кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?
- 69. Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
- 70. Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.
- 71. Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.
- 72. І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.
- 73. Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.
- 74. Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.
- 75. І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.
Ничего нет для сопоставления.
