Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > Вiд Матвiя > Глава 26

Глава 26

1. Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням:
2. Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.
3. Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа
4. і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;
5. тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.
6. І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,
7. до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.
8. Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?
9. Це можна було дорого продати і роздати бідним.
10. Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;
11. бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12. Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.
13. Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.
14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв
15. і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.
16. І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
17. Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?
18. Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.
19. Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.
20. Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.
21. І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.
22. Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?
23. А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.
24. Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.
25. Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.
26. Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.
27. Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28. бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.
29. Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.
30. Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31. Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.
32. А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33. У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.
34. Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.
35. Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.
36. Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.
37. І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38. Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.
39. І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40. Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?
41. Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42. Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.
43. Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.
44. Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.
45. Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46. Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.
47. Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.
48. А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.
49. Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.
50. Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.
51. І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.
52. Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.
53. Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?
54. Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?
55. В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.
56. Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.
57. Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.
58. Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
59. Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.
60. Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє
61. і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.
62. Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?
63. Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.
64. Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.
65. Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.
66. Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.
67. Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,
68. кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?
69. Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70. Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.
71. Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.
72. І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.
73. Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.
74. Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.
75. І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.