- 1. Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш;
- 2. Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.
- 3. (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;
- 4. Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.
- 5. Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.
- 6. Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка.
- 7. Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава.
- 8. Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
- 9. Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш!
- 10. Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
- 11. Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
- 12. Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?
- 13. Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
- 14. З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
- 15. В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
- 16. Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
- 17. Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
- 18. Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
- 19. Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
- 20. Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
- 21. Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
- 22. Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.
- 23. Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю.
- 24. Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, - дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.
- 25. Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? - говорить Сьвятий.
- 26. Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.
- 27. Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
- 28. Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
- 29. Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.
- 30. І молодїж, буває, знеможе - ослабне, та й мужі впадають на силах,
- 31. Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Iсая > Глава 39