- 1. Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.
- 2. І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами:
- 3. Ой Господи! спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби. Та й заплакав Езекія в голос.
- 4. І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке:
- 5. Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років;
- 6. Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу.
- 7. І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів:
- 8. От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому. І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу.
- 9. Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги:
- 10. Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої; однято менї останок віку мого.
- 11. І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими; не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї;
- 12. Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.
- 13. Я ждав до ранку; він бо, як лев, покрушив костї мої; день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї.
- 14. Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене!
- 15. Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив? Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого.
- 16. Господи! так усї жиють, - сим кріпиться й жиє дух мій; та ти оздоровиш мене, - подаруєш життє менї.
- 17. Та ось - гіркість моя вийшла менї на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої.
- 18. Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду.
- 19. Живий, - тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.
- 20. Господь - моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.
- 21. І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає.
- 22. І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй?
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Iсая > Глава 37
