- 1. Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.
- 2. Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!
- 3. Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,
- 4. І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.
- 5. Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.
- 6. І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.
- 7. Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.
- 8. Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.
- 9. Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
- 10. Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
- 11. Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
- 12. І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
- 13. Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
- 14. Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
- 15. А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,
- 16. Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.
- 17. Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;
- 18. Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?
- 19. Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.
- 20. Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.
- 21. Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.
- 22. Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.
- 23. Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.
- 24. І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Iсая > Глава 32
