Глава 37

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62
  • 1. Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
  • 2. Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
  • 3. І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
  • 4. Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»
  • 5. І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
  • 6. сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
  • 7. Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»
  • 8. Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
  • 9. Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати:
  • 10. «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
  • 11. Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?
  • 12. Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
  • 13. Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»
  • 14. Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
  • 15. І молився Єзекія до Господа, кажучи:
  • 16. «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.
  • 17. Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
  • 18. Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
  • 19. ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.
  • 20. Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»
  • 21. Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
  • 22. ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
  • 23. Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!
  • 24. Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
  • 25. Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
  • 26. Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
  • 27. Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
  • 28. Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
  • 29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
  • 30. А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
  • 31. Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
  • 32. бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.
  • 33. Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
  • 34. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє.
  • 35. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»
  • 36. Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
  • 37. Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
  • 38. Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.